Ебаные пацаны, сегодня я вам расскажу историю, как я купил кодеин и не пошел в унылый институт. Блядь, ну я же рэпер, а не забитый студент, мне сатива нужна, а не скучные лекции. Знаете, какой у меня план был? Вместо того, чтобы мотаться по аудиториям и дрочить на деловые костюмы, я решил оторваться по полной.
Сначала мне нужно было найти закладки, чтобы забыть о реальности и погрузиться в мир наркотического экстаза. Ахуенная хрень, я готов был заплатить любую цену, лишь бы попасть в этот райский загород. Продрачив мои контакты, я нашел одного знакомого, что занимается этим нелегальным бизнесом.
"Эй, братан, а можешь найти мне кодеин?" - спросил я вдали от посторонних ушей.
Мой знакомый взглянул на меня с ухмылкой и сказал: "Конечно, бро, у меня есть все, что тебе нужно. Но будь осторожен, это серьезная химия. Тебе настолько нужна эта муть, чтобы смотаться от института?"
Я уверенно кивнул, говоря: "Да, дружище, я уже не могу больше терпеть эту рутины. Мне нужна свобода, нужно выкурить эту жизнь и кайфовать на полную!"
Мы договорились о времени и месте встречи. Вечером, когда солнце скрылось за горизонтом, я отправился по указанному адресу. Мне попался несколько нелегальных дилеров на пути, но я был настроен решительно. Ведь предстояло мое освобождение, новая жизнь без скучного универа.
Наконец, я добрался до места встречи, а там меня уже ждали мои новые "друзья". Они выглядели как настоящие гангстеры, с темными очками и закуренными сигаретами в руках. Смело подошел и спросил: "Товарищи, вы готовы меня заразить кайфом?"
Один из них ухмыльнулся и достал пакет с белым порошком. "Кодеин, мой друг, лучшая хрень, чтобы пускать парики", - сказал он, жестикулируя руками. Я понял, что мои мечты сбылись.
Мы нашли место, где можно было пока в безопасности устроить настоящую вечеринку. Стали кружить кальян и добавлять в него кальянную табаку порошок, чтобы проникнуть в наше сознание через нос. Я в первый раз пробовал такое, и это оказалось невероятно зашло!
Мы дымили, пили и обсуждали свои планы на будущее, которое теперь казалось более ярким и интересным. Я рассказал им о своем желании покончить с институтом и полностью посвятить себя музыке. Друзья восхищенно кивали, подкрепляя меня своими историями и советами.
Внезапно, один из ребят достал винт и предложил мне попробовать его. "Вот это сила, братан! Ты будешь непобедимым на сцене, твои строчки будут огненными!" - крикнул он, подавая мне винт. Я не мог отказаться, ведь я был готов на все ради своей музыки.
С каждой минутой я все больше и больше ощущал влияние наркотиков на мое тело и душу. Мы продолжали пускать парики, наслаждаясь запахом и вкусом этого дурбазола. Порой, казалось, что мы плывем в море чудесных грибочков, погружаясь в психоделические видения и открывая новые грани нашего творчества.
Мы сорвались с цепи скучной реальности и стали настоящими художниками, выражая свою сущность через музыку и эксперименты со звуком. Будьте уверены, что каждое слово в моих треках пропитано наркотическим дыханием свободы.
Итак, я не пошел в унылый институт, и теперь живу своей мечтой. Хотя сказать, что вся эта история закончилась счастливо, я не могу. Иногда я задаюсь вопросом, была ли эта свобода вместо образования стоит того, что я потерял. Но тем не менее, я настойчиво двигаюсь вперед, пуская парики и создавая музыку, которая заставляет сердца биться сильнее.
И помните, пацаны, даже если ваш выбор может показаться безумным, но если вам это зашло, то не бойтесь идти против течения. Мы однажды живем, и каждый из нас заслуживает шанса на счастье, даже если мы решаем пройти своим собственным психоделическим путем.
Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!
Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.
Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.
Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.
Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.
- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?
Тип поковиркався та відповів:
- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?
А я йому:
- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.
Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.
Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.
- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!
А я засварив його:
- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?
Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"
Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.
Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.
- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?
І я відповідаю:
- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.
Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.
